Національна мережа розвитку локальної філантропії вітає Фонд розвитку громади #go2frg з 10-річним ювілеєм!
Друзі, бажаємо вам наснаги в нашій спільній справі розвитку українських громад. Ваш досвід безцінний, ви завжди підтримували країну і продовжуєте це робити нині під час війни. Разом прямуємо до перемоги!
Попри обставини — робота продовжується!
Трохи історії та планів на майбутнє від голови "Фонду розвитку громади" Станіслава Черногора:
Активним я був ще в дитинстві. Брав участь у різних кружках, секціях, самодіяльності. Та вже справжнім поштовхом до громадської діяльності став міський онлайн-форум Краматорськ.інфо. Це був десь 2005 рік. На форумі було дуже багато цікавих розумних незнайомих людей. Мені подобалось як сміливо вони пишуть, сперечаються, хочуть щось змінити на краще в рідному місті.Та з часом стало помітно, як слова залишаються словами, й мало що змінюється. І я став шукати інформацію – як громадська організація може впливати на життя міста. Вивчав, що роблять інші організації, шукав ідеї, як зробити те, що я собі уявляв в ідеалі.У 2010 році я організував перший захід – масштабне святкування Дня автомобіліста. Ми зробили таке свято разом з Горлівською автошколою. Це були змагання автомобілістів прямо на центральній площі міста. Вони міняли запаски, в’їжджали до гаражу, їздили зі стаканом води на криші. Наступного року повторили свято вже з краматорською автошколою ДОСААФ.Після цього разом з Олександром Олійником зареєстрували громадську організацію. Написав заявку на проведення Вуличного університету. Цікаві люди проводили майстер-класи та читали лекції для краматорців. Вийшло навіть набагато значуще, ніж задумувалось. Вуличний університет став подією в Краматорську. Вже 10 років пройшло, а люди згадують його з вдячністю.Цей Університет в центральній бібліотеці міста став платформою, на яку стали приходити активні люди з цікавими ідеями. З’явився клуб настільних ігор, психологічний клуб, почав працювати розмовний клуб Файно, спікен-клаб. Так все й почалось.Як з того часу змінилось моє життя?Тепер я можу робити те, що мені подобається. Обирати те, що мені цікаво робити. Став бачити менше людей, яких не хочу бачити. Сам обираю, з ким спілкуватись та працювати.Через 10 років я бачу як наша організація працює на міжнародному рівні. Ми спроможні і маємо достатній досвід для гуманітарної роботи закордоном. Також я бачу розвинутий високоприбутковий соціальний бізнес, який з великою користю вирішує соціальні питання громади. Ми проводимо корисні тренінги. До громадської діяльності активно долучається молодь, а мінімум 80 людей на постійній основі працюють в нашій громадській організації.